Травна система

 
Довжина травного тракту від рота до заднього проходу становить близько дев'яти метрів; він ділиться на кілька частин. Кожна частина травної системи бере участь у процесі травлення певним чином, і зрештою відходи травлення виводяться із кишківника..

Функції системи травлення:

• механічне та хімічне розщеплення їжі на основні поживні речовини;
• всмоктування поживних речовин у кров;
• переробка та виведення відходів.
  
  

Інші органи, що беруть участь у процесі травлення, виробляють соки та ензими, що сприяють перетравленню їжі:

• слинні залози у роті;
• шлунок (шлунковий сік;
• печінка та жовчний міхур;
• підшлункова залоза.

Шлунково-кишковий тракт складається:

• рот;
• стравохід;
• шлунок;
• тонка кишка, 
• товста кишка;
• пряма кишка;
• ануc.

Будова кишківника:

У дорослих довжина тонкої кишки становить приблизно 5-7 м. Її поділяють на три основні частини.

• дванадцятипала кишка;
• порожня кишка;
• клубова кишка.

Порожня і клубова кишка з'єднані з черевною стінкою за допомогою брижі, в якій знаходяться артерії, вени та лімфатичні судини, що забезпечують перенесення кисню та поживних речовин у тонку кишку та з неї.

У дорослих довжина товстої кишки становить приблизно 1-2 м. Її поділяють на шість основних відділів:

• сліпа кишка
• висхідна ободова кишка;
• поперечна ободова кишка;
• низхідна ободова кишка;
• сигмовидна кишка;
• Пряма кишка - останній відділ товстої кишки. Виділення накопичуються в ректальній ампулі. При заповненні її фекаліями виникає позив до дефекації.
• Анус — термінальний отвір травної системи.

Основна функція сечовидільної системи полягає в утворенні та виведенні сечі.

Сечовидільна система розташована за межами черевної порожнини.

До сечовидільної системи відносять:

• парний орган - нирки;
• сечоводи;
• сечовий міхур;
• уретра.

Нирки є парним органом, мають бобоподібну форму. Паренхіма нирок цілодобово фільтрує кров, видаляючи шлаки, виводячи надлишок води, для підтримки балансу рідини і електролітів в організмі. Результатом роботи нирок є утворення сечі.

Сечоводи є порожнистими протоками, що відводять сечу від нирок у сечовий міхур.

Сечовий міхур це резервуар для накопичення сечі і подальшого виведення її з організму. Таким чином, сечовий міхур виконує дві функції: накопичувальну та евакуаційну. Остання здійснюється за допомогою м'яза стінки сечового міхура – детрузора.

Уретра є протокою, що з'єднує сечовий міхур із зовнішнім середовищем, і служить для виведення сечі з організму.

Передопераційне маркування оптимального місця розташування стоми є важливим для забезпечення високої якості життя пацієнта. Правильно обране місце знижує ризик виникнення таких проблем, як погане кріплення пластини калоприймача на шкірі навколо стоми, перебіг, подразнення шкіри, біль, а також психологічний та емоційний дискомфорт.

Місце розташування стоми має бути визначено в різних положеннях хворого (стоячи, сидячи, лежачи), тому що при переході з горизонтального положення у вертикальне відбувається зміщення шкіри та підшкірно-жирової клітковини вниз, особливо у пацієнтів з ожирінням або в'ялою передньою черевною стінкою, а також слід враховувати ризик формування рубців чи шкірних складок. Не можна виводити стому у місці шкірної складки чи згину тіла. Крім того, місце виведення стоми має обиратися з урахуванням способу життя та рівня активності пацієнта.

Перед маркуванням місця розгляньте наступні чотири фактори:

1. Фізичний стан:
   статура, вага на момент маркування та нещодавня зміна ваги, моторика рук, зір.
2. Соціальна активність:
   рід занять, фізичні положення робочому місці, заняття спортом, хобі, переваги у одязі, культурні та релігійні аспекти.
3. Області, які слід уникати:
   лінію передбачуваного розрізу, кісткові виступи, шкірні складки, рубці від попередніх операцій, область пупка, лінія розташування ременя, а також області шкіри, які були опромінені і дуже чутливі (атрофічні).
4. Видиме місце:
   Місце розташування стоми має бути в області, яку пацієнт добре бачить і може дістати руками. В іншому випадку пацієнт не зможе самостійно доглядати за стомою і потребуватиме допомоги інших людей для заміни калоприймача (уроприймача).

Наявність стоми змінює функції та зовнішній вигляд тіла. Але якщо стома виведена у правильному місці, а медичні працівники (медсестра з догляду за стомою та хірург) забезпечують пацієнтові професійний догляд та навчання, шанси на високу якість життя пацієнта зі стомою значно збільшуються.

Три вида стом:

- колостома;
- ілеостома;
- уростома.

Колостома

У ході операції з накладенням колостоми на передню черевну стінку виводиться частина товстої кишки. Колостому зазвичай накладають у лівій частині живота. При колостомі кишкове відділення зазвичай оформлене, а оскільки стома не має замикального апарату для контролю дефекації, його потрібно збирати за допомогою калоприймача.

Існує два види колостом: одноствольна (кінцева) колостома та петлева (двоствольна) колостома.

Одноствольна (кінцева) колостома
При видаленні частини товстої кишки (ободової кишки) і прямої кишки, частина товстої кишки, що залишилася, виводиться на передню черевну стінку і формується колостома. Одноствольна колостома може бути тимчасовою або постійною. Тимчасова колостома виводиться, коли уражена частина кишки видалена, а частина кишки, що залишилася, тимчасово відключається від процесу травлення до тих пір, поки безперервність кишки буде відновлена. Постійну колостому накладають у тих випадках, коли відновлення безперервності кишечника неможливе або пов'язане з великим ризиком.

Петлева колостома
При формуванні петлевої колостоми петлю виведеної товстої кишки утримують на передній черевній стінці за допомогою стрижня для стоми. Потім на петлі кишки роблять розріз, а краї двох сформованих стволів кишки підшивають до шкіри. Таким чином, при петлевій стомі два стволи кишки виведені в один отвір на передній черевній стінці і знаходяться в безпосередній близькості один до одного. Петльова колостома зазвичай є тимчасовою і виводиться екстрених ситуаціях. Вона також накладається для захисту анастомозу.

Ілеостома

У ході операції з накладенням ілеостоми на передню черевну стінку виводиться частина тонкої (клубової) кишки. Ілеостома накладається при ураженні або видаленні більшої частини товстої кишки, вона, як правило, знаходиться на передній черевній стінці праворуч.

Кишкові відилення при ілеостомі рідкі, а оскільки у стоми немає м'язів для контролю дефекації, виділення потрібно збирати в калоприймач.

Існує два види ілеостом: